jazz1

Ми розпочинаємо серію матеріалів, присвячених українському джазу. Це не анатомічний аналіз передумов розвитку та обставин існування даного музичного жанру на наших теренах, а лише суб’єктивна добірка найбільш вагомих і цікавих виконавців та проектів з невеличкою історією про них.

Суб’єктивна антологія українського джазу [розділ 1]

Чим є джаз для культурного поля України? Умовно “елітарним” мистецтвом для інтелектуальних снобів або тих, хто під них мімікрує, музикою для музикантів чи просто звуковими вібраціями, котрі знаходять свій відгук у душах усіх небайдужих. Я би обрав останній варіант, проте кожен з них в тій чи іншій мірі є частиною цього культурного плато. Частіше їхні межі перетинаються та накладаються, створюючи певний симбіоз, рідше вони існують обабіч. Але центром тяжіння цієї культури все ж є саме звукові вібрації, а не “VIP”-сцени великих фестивалів чи класи музичних училищ і консерваторій.

Ще більш важливим питанням, як на мене, є те, ким для споживачів даної культури являються безпосередньо її творці, себто джазові музиканти. Ця музика не приносить гучної слави і великих дивідендів, натомість дарує справжнє, непідробне, розуміння того, що ти десь поруч із тим цнотливим поняттям мистецтва, а не популярною культурою, по котрій катком снує консюмеризм та інші побічні ефекти гіпертрофованого сьогодення. Разом із цим, очевидно, що досить актуальним для наших економічних широт, є питання матеріального достатку митців, які насправді хочуть займатися чимось не таким зрозумілим широкому загалу. І це стосується не тільки джазу, і не тільки музики. Саме тому, окрім творчості доводиться ставати в ряди стейдж-бендів поп-артистів, бути сесійним музикантом, відправлятися в плавання на круїзних лайнерах чи ставати артистом закордонних цирків, а в післяробочий час займатися власною творчістю.

Тож для мене ці люди є справжніми фанатиками своєї справи, які невтомно працюють над власною майстерністю і повністю віддають себе улюбленій справі, доносячи наслідки своїх творчих пошуків до небайдужих слухачів.

Думаю, що суб’єктивний екскурс у світ українського джазу варто розпочати з тих хто створив надійні підвалини цього музичного жанру в країні, і як на мене, в першу чергу, це Схід-Side. Цей колектив родом з Харкова. Він проіснував з 1995 до 2005 року. Змінюючи назви і склад, згодом змінив і локацію, переїхавши до Києва. За цей проміжок часу в ньому встигли пограти: Дмитро Александров (тенор-саксофон), Олег Шведов (тенор-саксофон), Юрій Койніченко (тромбон), Юрій Толстолуцький (бас-гітара), Андрій Сударкін (баритон-саксофон), Володимир Прихожай (клавішні),  Денис Дудко (контрабас), Олександр Лебеденко (ударні), Володимир Шабалтас (гітара), Олексій Саранчін (клавішні), Ілля Єресько (клавішні), Валентин Корнієнко (контрабас) та Олег Марков (ударні).

Стилістику творчості можна схарактеризувати як щось близьке до post-bop, місцями – це fusion. Їхні звуки дуже щільні та артикульовані, легко проникають у внутрішній простір слухача, лишаючи там приємний післясмак.

У творчому доробку гурту три повноцінних альбоми: “Голос Небес” [2000], “Brand New” [2005] та “SkhidSideMen” [2006], колаборація з хіп-хоп гуртом ТНМК, підсумком котрої став спільний альбом “Jazzy” [2003], а також безліч потраплянь до різного ґатунку збірних платівок.


Далі хочеться згадати когось з відносно молодих. На думку спадає знову харківський колектив – Acoustic Quartet. І хоча його лідер, клавішник Юхим Чупахін з Кривого Рогу, та й інші учасники не всі з Харкова, проте саме там він склався у творчу одиницю. В саму назву закладено код до їхнього звучання – воно доволі акустичне та близьке до традиційного, проте наповнене сучасним контекстом, прозоре та емоційне. Окрім вищезгаданого Юхима Чупахіна на клавішних, до складу колективу входять: Дмитро Бондарєв – труба; Денис Мороз – бас-гітара, контрабас, гітара, хроматична губна гармошка; Сергій Балалаєв – ударні. Разом вони записали два альбоми: “USB-Blues” [2009],Іграшка” [2010] та “Anticipation Of New” [2014]. Від їхніх звукових полотен, особливо останніх, віє міжконтенинтальним культурним сплавом. Тут поєднуються європейський джаз, котрий багато в чому надихається сучасною академічною музикою, та класичний американський мейнстрім. Також хлопці брали участь у різних творчих союзах: з Ганною Чайковською, Джамалою, Кузьмою Скрябіним, Ельвірою Сарихаліл та ін.

 


Наступним до нашої антології потрапляє досить фундаментальний для джазового контексту країни проект – Джаз-Коло. Це не окремий колектив, а дуже різностороння колаборація багатьох прекрасних музикантів, ідейним натхненником котрої є басист і композитор Ігор Закус. Основою діяльності даного проекту є проведення тематичних концертів зі змінним складом виконавців. Тематикою концертів, найчастіше, є присвята певним стильовим, композиційним чи інструментальним напрямкам джазу. Проте, поле діяльності значно ширше, як маніфестує засновник – це підтримка українського джазу. Отже, окрім концертів, де на одній сцені збираються музиканти з абсолютно різних колективів, випускаються аудіозбірки, записуються прекрасні живі відео виступів, а тепер ще й проводиться конкурс серед молодих музикантів за різним фахом. Насправді, передивляючись відео-концерти Джаз-Кола в ретроспективі, можна спостерігати за еволюцією української джазової сцени, пошуком нею нових сенсів та зміною її поколінь.

Більше відео-концертів Джаз-Кола за посиланнями:

Dusha / The Soul — Bass Kolo

Pid Oblachkom — Bass Kolo

Jazz Kolo/ Лана Меркулова/Nothing Compares(Prince)

Avicenna(Live@ELECTROKOLO)

JAZZ KOLO з програмою “У колі друзів”.

Аудіонаповнення статті використане для ознайомлення з творчістю колективів, придбати щось з доробку вищенаведених музикантів можливо за посиланнями: Схід-Side, Acoustic Quartet, Jazz Kolo.

Автор: Богдан Думіч

Дизайн обкладинки: Даниїл Галико, Катерина Єрмакова.