Ігор Кириленко – музикант та композитор. Засновник гурту The Erised, співзасновник електронного гурту Hidden Element, діджей у колективі Світлани Лободи. У свої двадцять шість написав кілька сотень треків та відіграв більше 1000 концертів.

Коли й яким чином розпочався твій творчий шлях?

Вперше я взяв до рук гітару в 13. Товариш навчив декільком акордам, і це змінило моє життя. Відтоді я не уявляю себе поза музикою. Власний інструмент з’явився не одразу, років у 16, я придбав його собі сам. Наша сім’я жила дуже скромно, тому я соромився просити у батьків таку дорогу річ. Закінчивши 10 клас, працював усе літо на пляжі в Коктебелі, а зароблені кошти витратив на гітару.

Творчий шлях як музиканта розпочався, мабуть, з університету. Я навчався у Харкові, де й зібрав свій перший гурт Liquid Break. Тоді мені тільки виповнилося вісімнадцять.

Що потрібно вміти чи знати, аби створити власний гурт? Взагалі, як це – створити гурт?

Створити гурт чи проект не важко, набагато складніше довести цю справу до розуму, не перегоріти, продовжувати вкладати сили, енергію, час. Все починається з однодумців-музикантів. Знаходиш людей, що на одній хвилі з тобою і ви вже команда: починаєте працювати над спільним матеріалом, у вас з’являються пісні, сумісні ідеї, певна мета тощо. Це як з дружбою чи стосунками. Справжні почуття виникають на підсвідомому рівні. Зустрічаєш людину й розумієш – з нею хочу працювати. Так все зароджується.

А ще важливо любити й вірити в те, що робиш, щодня вдосконалювати свої навички, займатися, працювати над собою. Не лише тобі, а й усім учасникам процесу.

Скільки колективів було в твоєму житті?

Ті, що були зібрані за моєю ініціативою або за моєї участі – три. Найперший – Liquid Break, проіснував 3 роки. У 2011 з’явився електронний проект Hidden Element – це я та музикант Ніл Тарасов. Гурт існує й досі, ми пишемо пісні, випускаємо їх на європейських лейблах у Німеччині та Великобританії, а також в Америці. Рік тому презентували дебютну платівку “Together”. Наразі готуємо до релізу новий матеріал. Наприкінці 2013 року з’явився гурт The Erised. Окрім власних гуртів, у мене був тривалий досвід роботи в кавер-бенді, та понад чотири роки я є діджеєм у колективі української співачки Світлани Лободи.

Чи можливо прогодувати себе музикою в нашій країні?

Моя мрія – жити, заробляючи улюбленою справою. Я музикант, творча одиниця, років десять тому я вирішив, що пов’яжу життя з музикою, тож доводиться заробляти музикою, адже більше нічого я не вмію (сміється). В Україні, як і будь-де – можливо все, справа в тому, скільки зусиль ти прикладаєш для реалізації своїх бажань, як ти працюєш, що робиш, аби мрії здійснювалися.

На сьогодні гурт The Erised знаний як Україні, так і за її межами: ви видаєте пісні на британському лейблі, даєте концерти в Америці та Європі. А з чого все починалося?

З бажання створити якісний європейський продукт в існуючих реаліях українського ринку. Для мене важливо не стояти на місці, я прагну постійно вдосконалювати свої вміння, вчитись новому, екпериментувати. Ніколи не вагаюсь, коли є можливість творчого розвитку. У 2013 я та мій колега з гурту Hidden Element переїхали з Харкова до Києва й познайомилися з музикантом Данилом Маріним, стали музично експериментувати, збиратися на репетиції. Коли почали з’являтися перші доробки – я запропонував об’єднатися в гурт. Пізніше долучилися ще троє учасників. Наразі в гурті нас четверо – я, клавішник Данило Марін, на барабанах Олександр Люлякін і вокалістка Соня Сухорукова.

Як почалася співпраця із зарубіжними лейблами?

З гурту Hidden Element. Ми з Нілом вирішили, що наша музика орієнтована на захід, тому потрібно намагатися достукатися до європейських лейблів. Усі написані пісні мі надсилали до різних зарубіжних лейблів. Писали, нам не відповідали. Це довгий шлях. Насправді, до лейблів зі світовим ім’ям щодня приходять сотні, можливо, тисячі листів від музикантів з усього світу. Усі пропонують музику, багато артистів так і залишаються без уваги. Нам пощастило, нашу музику помітили. Спочатку треки видав Absys Records, потім був Translation Recordings, Clear Conceptions. Згодом нам відповіли з Лондону – з Hospital Records. Тому, коли з’явився The Erised, зв’язки з британцями були налагоджені. Ми одразу надіслали їм увесь матеріал, так почалася наша співпраця.

Як українському колективу підкорити захід?

Якісним контентом. У світі, де існує шалена конкуренція, де тисячі талановитих виконавців, важливо бути оригінальним, робити музику на совість, слідкувати за модними тенденціями звучання та завжди тримати руку на пульсі. Коли The Erised випустили першу пісню, про нас багато говорили. Менеджер Селени Гомес написав у твіттері про наш альбом. Ми заявили про себе. Але я не даремно кажу про постійне вдосконалення та роботу над собою, тому що бути цікавим – важка праця артиста. Я виступаю своєрідним двигуном гурту, постійно вимагаю більшого від себе та усіх членів колективу. Тому що легко пустити все на вітер, набагато важче тримати марку. Допоки нам вдається бути на рівні.

З ким з українських виконавців мав нагоду співпрацювати?

З Джамалою. У 2015 ми зробили чудову пісню Drifting Apart, що увійшла до альбому співачки “1944” та була видана на Universal Music Group.

А зовсім нещодавно (у грудні 2017) з гуртом Бумбокс від’їздили тур Північною Америкою. У рамках цього туру гурт The Erised дав 10 концертів.

Зі Світланою Лободою співпрацюю вже п’ять років. Граю у її колективі, а також допомогаю з піснями.

А із зарубіжних?

З гуртом Enter Shikari та London Elektricity. Це були два офіційні ремікси на пісні цих гуртів, що увійшли до їх альбомів.

Чи вважаєш себе реалізовиним музикантом?

10 років у музиці – це лише початок. Мені є куди рости та до чого прагнути. Важливо не стояти на місці, розвиватися, вчитися новому. Це моє кредо. Музика – моє життя, тому я не вимірюю її поняттями “досягнення” або “життєвий етап”. Я щодня присвячую себе музиці, просто живу та роблю те, що мені подобається.